Орієнтовні тези аналізу матеріалу  

Орієнтовні тези аналізу матеріалу

* Григорій відповідає на докори Варлаама й Мисаїла примовкою: "Пий, та про себе розумій, батьку Варлаам! Бачиш: і я іноді доладно говорити вмію". У сцені біля фонтану він виголошує пристрасні любовні монологи. Приймаючи своїх прихильників, Григорій поводиться як державна людина. Різні обставини розкривають нові риси його характеру. Це суто шекспірівський спосіб зображення. Але характери героїв Пушкіна будуються інакше, ніж у Шекспіра. У творчості російського поета відчувається зв'язок з принципами класицизму. Кожна сцена зображує Бориса на новому етапі його розвитку, щораз іншим. Навпаки, Шекспір дає поступове накопичення нових рис характеру, а потім — вирішальний вибух, який змінює характер людини. Поступове накопичення роздратування Ліра дочками приводить його до рішучих дій, характер героя різко змінюється. Як і Шекспір, Пушкін пише деякі сцени прозою, інші — віршами. За його ж зізнанням, це порушує четверту засаду класицизму — єдність складу.

* Коли Шекспір створював образ своєї Вітчизни, він спирався переважно на хроніки стародавнього англійського літописця Р.Холіншеда. Пушкін звертався до російських літописців та "Истории государства Российского" Карамзіна. Як і для Шекспіра, минуле для Пушкіна було невіддільним від сучасності. Він шукав у сучасному житті риси минулого, намагався знайти їх у сучасників, щоб краще, глибше їх зрозуміти.

* "Борис Годунов" — історична драма, яка спиралася при написанні на більшу кількість документів, аніж хроніки Шекспіра. Пушкін розумів, що його трагедія відрізняється від п'єс Шекспіра точнішим відтворенням історичного минулого, звичаїв того часу. Він писав про своїх попередників: "Шекспір зрозумів пристрасті; Гете — звичаї". І про себе: "Ви запитаєте мене: а ваша трагедія — трагедія характерів чи звичаїв? Я вигадав найлегший вид, але спробував поєднати те й інше".

* Говорячи про народність Шекспіра, Пушкін відзначав і слабкі місця великого поета, вказав на недбалість зовнішньої обробки. Ця недбалість є рисою не лише Шекспіра, а й усієї літератури доби Відродження. У трагедії Пушкіна яскраво змальовано життя російських людей, їх харак-
тери. Створивши історичну драму в дусі Шекспіра. він збагатив літературу твором, з яскравими національними рисами.



Дібраний і опрацьований учнями матеріал про зв'язки творчості В.Шекспіра з українською та російською літературами виявився настільки цікавим, що вони самостійно розпочали підготовку до літературного вечора.

Учні розповіли про виставку ілюстрацій художника Д.А.Шмарінова до творів Шекспіра, продемонстрували чудові ілюстрації до трагедії "Ромео і Джульєтта", які здобули визнання у всьому світі. На міжнародній виставці книжкового мистецтва в Лейпцигу у 1965 році, ілюстрованій Д.А.Шмаріновим книжці, було присуджено срібну медаль. Учні добирали уривки з твору до ілюстрацій (Сад Капулетті, Ромео, Пролог, Хор, Кладовище, склеп Капулетті, Герцог та інші). Вони помітили, що майже кожен з монологів героїв схожий на невеличкий ліричний твір і дійшли висновку: в цьому виявилася еволюція поетики англійського митця.

Учні знайшли також цікавий матеріал про створення балету "Ромео і Джульєтта" та виконання ролі Джульєтти Г.Улановою: прочитали вірші М.Алігер "Ромео і Джульєтта", "Милі трагедії Шекспіра": підготували повідомлення на тему: "Трагедія "Гамлет" у театрі та кіно": прослухали записи сонетів Шекспіра (90-й у виконанні А.Пугачової і 36-й у виконанні В.Серебряннікова).

Отже, використовуючи прийоми дослідницького методу (науковий пошук, самостійний аналіз, зіставлення), учні дійшли висновку про актуальність творчості великого англійського драматурга. Залишаючись сучасною і в новому тисячолітті, до неї звертаються художники, поети, письменники, композитори. Дібрані матеріали стали основою сценарію літературного вечора "Нестаріючий геній".

Репродуктивний метод логічно завершує процес пізнання, бо саме він спрямований на те, щоб відновлювати, відтворювати те, що зберегла пам'ять. Реалізується він за допомогою прийомів, спрямованих на стимуляцію навчальної діяльності учнів.

Головна мета цього методу — дати учням знання в готовому вигляді й зорієнтувати їхні зусилля на запам'ятовування відповідної інформації. Тому в методичній літературі його називають викладацьким або репродуктивнотворчим. Домінуючими прийомами цього методу є слово й розповідь учителя, лекція.

Слово й розповідь учителя — це прийоми, які найчастіше використовуються в середніх класах; лекція — прийом репродуктивного методу, який учитель частіше використовує у старших класах.

Слово вчителя використовується, коли необхідно дати учням будь-яку коротеньку інформацію. Цей прийом допомагає вчителю розпочати урок, підбити підсумки перевірки домашнього завдання, дати необхідну інформацію протягом уроку, підвести підсумки уроку, пояснити домашнє завдання тощо.Розповідь учителя — це прийом, до якого він вдається подаючи біографічну довідку, що безпосередньо стосується художнього твору, факти громадсько-історичного плану, котрі лягли в основу твору, історико-культурні й літературні явища життя, історико-порівняльні паралелі зарубіжної і української літератур, типологічне схожі моменти в обох літературах, переказ окремих епізодів, що не вивчаються текстуальне.

Готуючись до розповіді, вчитель складає план, або план і тези, або ж пише розгорнутий конспект, добирає наочність. Важливо, щоб початок розповіді зацікавив учнів, привернув їхню увагу до інформації вчителя, спонукав до творчої діяльності.

У старших класах розповідь учителя поступово розширюється й набуває ознаклекції. Шкільна лекція відрізняється від загальновідомого поняття "лекція" своєю специфікою. Поняття "шкільна лекція" доцільно розуміти як усне викладання будь-якої теми навчальної дисципліни "Зарубіжна література".

Добираючи матеріали до лекції, вчитель призначає учнів, які будуть разом із ним готувати її. Він продумує завдання для кожного з членів творчої групи. Зазвичай учням пропонують:

— оформити дошку (запис теми, епіграфа, плану уроку, цитат, дат тощо);

— оформити виставку книжок (видання письменника, творчість якого вивчається, наукової літератури, мемуарів, епістолярної спадщини тощо);

— підготувати плакати з висловлюваннями та відгуками про письменника і його творчість сучасників, критиків;

— оформити стенд "Щоб урок був цікавим, прочитай..., придумай..., напиши..., зроби..., підбери...";

— вивчити напам'ять вірші, які прозвучать під час лекції;

— бути співдоповідачами.

Необхідно розпланувати виконання тих чи інших завдань під час лекції; продумати: складатимуть план учні, чи його запропонує вчитель; які частини лекції будуть тільки слухати, а які — конспектувати; складатиметься конспект лекції чи записуватимуться її тези. Вчителю потрібно визначити обсяг лекційного матеріалу зідно з відведеним на лекцію часом.

Лекція складається з таких частин:

— вступної, яка повинна привернути увагу учнів до теми й зацікавити нею;

— головної, де розкривається зміст теми, обґрунтовуються її теоретичні положення;

— заключної — підводяться підсумки, формулюються відповідні висновки.

Лекція вчителя — це його творча робота, яка повинна бути для учнів переконливим прикладом — імпульсом до самостійного творення.

Пропонуємо приклад конспекту лекції до теми- "Вальтер Скотт. Біографічний нарис." (7 клас)


3278439526108765.html
3278507725814775.html
    PR.RU™